Пасхальний період має чимало богослужбових особливостей та святкувань, пов’язаних із перемогою Христа над смертю. І у вівторок другого тижня після Пасхи ми збираємося у Вознесенському храмі, щоб в молитвах згадати своїх померлих родичів та просимо у Бога, щоб Він простив їм гріхі та дарував Царство Небесне.
Ми стверджуємо, що Господь переміг смерть та ділимося цією радістю з нашими рідними та близькими, які вже залишили земне життя.
Назва цього особливого дня – Радониця
«Нехай ніхто не боїться смерті, тому що від неї звільнила нас смерть Спасителя! Схоплений нею, Він подолав її… Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? Воскрес Христос, і радіють Ангели! Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі! Христос, що Воскрес із мертвих, став початком померлих. Йому слава й держава во віки віків. Амінь.»
Ці слова святителя Іоанна Златоуста з новою силою і змістом звучать для нас на Радоницю – в день, коли ми несемо радість Воскресіння Христового нашим спочилим.
Цей день відзначали з стародавніх часів. Коріння слова «Радониця» — це великодня радість, якою ми ділимося з тими членами нашого роду, які вже не в цьому світі.
Приходячи на цвинтар, ми знову сповіщаємо їм, що «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував».
На Радоницю ми стоїмо біля могил наших близьких з вірою, надією та пасхальною впевненістю у нашій майбутній зустрічі.
***
Цього дня, або — ще краще — напередодні (можливо, ще в неділю) треба подати записку з іменами для поминання на Літургії та панахиді.
А в самий день Радониці, по-можливості помолившись за спочилих на богослужінні, потрібно відвідати місце їхнього поховання.