«Покайтеся, тому що наблизилося Царство Небесне» (Мф.3:2).
Сьогодні, дорогі брати та сестри, ми стоїмо на порозі Великого посту. Вже завтра розпочинається великий подвиг – подвиг покаяння, до якого Церква готувала нас на протязі чотирьох підготовчих тижнів. Свята Церква показала нам як через покаяння виправдався митар, блудний син повернувся та примирився з батьком. Істинному покаянню передує, по вченню Церкви, одна необхідна умова — прощення образ і примирення. До якого закликає сьогодні Мати-Церква.
У словах сьогоднішнього Євангельського читання ми з вами чули, що якщо не будемо прощати людям провин їхніх, то і Отець наш не простить нам провин наших» Мф. 6:15.Але Господь, не порушуючи нашої волі, надає нам можливість вибрати самим, чи прощати чи не прощати. Одне він сказав ясно і точно, якщо ми не простимо, то Він не простить нас.
Святий Іоан Золотоустий про прощення говорить: «Мало простиш – мало буде і тобі прощено; багато простиш – багато і тобі буде прощено. Простиш з цілого серця? Так і Бог тобі простить. Якщо простиш ворогові, можливо, його і зміниш на приятеля. Так само буде поступати з тобою Бог який також через свого Сина вчив :«Коли, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
Ми входимо у Святу Чотиридесятницю, в час посту. Для деяких із нас, можливо, ця Чотиридесятниця буде останньою в житті. І ніхто не знає. Чи дасть нам Господь дожити до наступного року, до наступного Великого посту, чи будуть відкриті храми, чи буде можливість принести цей подвиг молитви. Стіхіра нам говорить: «се время благоприятно, се день спасения». Сьогодні це «время» настало. Але його можна упустити і хто сьогодні упустить цю можливість примиритися, то труд, який ми будемо нести через св. Піст, буде не підготовлений.
І знову, щоб перебороти свою гордість, свою надмірність, своє тщеславіє, будемо згадувати, що совершенний чоловік, Адам, створений Богом, був наділений всім чого бажає душа, втратив все. А лише тільки через те, що не зміг сказати одного: «Боже, прости мені». І в результаті, двері Раю стали для нього закритими.
І щоб нам не залишитися за воротами Раю, необхідно примиритися вже сьогодні з усіма своїми знайомими. Якщо ми хочемо бути пробаченими, то будемо пробачати. Хочемо щоб нас любили – будемо любити. Щоб нас не ображали – не будемо ображати.
Отже, підемо нині до всіх, з ким ще не встигли примиритися, попросимо у них прощення, а ті, що були ображені кимось, нехай, в свою чергу, пробачать своїх кривдників. І милосердний Господь прийме наш подвиг посту, покаяння і молитви, простить наші провини і через труд покаяння і примирення з ближніми ми наблизимося до Царства Небесного.У цей вечір у Свято-Вознесенському храмі звершується чин прошення. Настоятель від усього духовенства та робітників храму просить пробачення у прихожан.