Під час всенічного бдіння ми чули у виконанні верхнього хору під керівництвом матінки Анни Вовченко «Покаяния отверзи ми двери» — піснеспів, що протягом періоду Пісної тріоди співатиметься дев’ять разів.
В основу першої стихири покладено притчу про митаря.
З неї взято порівняння для зображення покаянного почуття. В основі другої — «На спасения стези» — лежить притча про блудного сина. В основі третьої – «Множество содеянных мною лютых» – попередження нам про Страшний Суд.
Ми поринаємо в особливий духовний стан і бажаємо швидше наблизитися і доторкнутися до світлої радості Воскресіння Христового. Але настає тверезість і згадуємо, як багато вчинених мною лютих і тремчу страшного дня судного. Слово «лютий» – тобто жорстокий, яке автор стихири використовував для позначення наших гріхів, не випадкове. Воно пов’язане зі словами про Суд: «Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючим люттю, щоб зробити землю пустелею і винищити з неї грішників її» (Іс 13:9). Закон причинно-наслідкового зв’язку: «лютийські» дії спричиняють «лютийські» наслідки.
Отож, по справедливості за наші «люті» вчинки участь у нас одна – почути у судний день страшні слова Господа: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволові та ангелам його!» (Мф 25:41). Усвідомлюючи це, ми можемо тільки у відчаї тремтіти і «сподіватися на милість благоуробності Божого», наслідуючи в покаянні царя Давида і знову і знову шукаючи очищення в його рятівних словах «Помилуй мене, Боже, за великою Твоєю милістю!», до яких нас повертають останні строфи стихири.
Сенс стихир зрозумілий: приносячи покаяння, ми не повинні зациклюватися тільки на собі, своєму «я». Повнота покаяння може бути лише у контексті всієї Церкви. Тому Церква навчає нас, просячи прощення гріхів, вдаватися до молитов Богородиці та святих. Потім, у повторенні першого вірша псалма, звучить нагадування – помилування і очищення беззаконь досягається не за якимись нашими заслугами, молитовною працею чи постовою старанністю, а виключно «великою милістю» Божою і «великою кількістю щедрот» Його. І тільки пройшовши через очищення покаянням, ми можемо знову звернутися до вже нічим незамутненої радості Воскресіння, в якій нам дано Христом і життя вічне, і «велика милість».
Матінка Анна розповіла, що «Покаяния отверзи ми двери» під її керівництвом хор Свято-Вознесенського храму багато років співає у кількох варіаціях композиторів А. Веделя та І. Липаєва. Композитори змогли знайти прекрасну форму поєднання музики та тексту, коли мелодія молитовно і трепетно передає сенс церковного тексту.
Цієї суботи покаянні стихири, покладені на музику видатними композиторами, співав хоровий колектив у вісім голосів.
