ГЛАВА XXV 14: Бо Він зробить так, як один чоловік, який, вирушаючи в чужу країну, покликав своїх рабів і доручив їм майно своє:
15: одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному по силі його, і відразу ж відійшов.
16: Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло і придбав інші п’ять талантів;
17: так само і той, який одержав два таланти, придбав інші два;
18: той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю і заховав срібло господаря свого.
19: Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає в них звіту.
20: Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю! п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів я придбав на них.
21: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22: Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю! два таланти ти дав мені; ось, інші два таланти я придбав на них.
23: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24: Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25: і, побоявшись, пішов і заховав талант твій в землі; ось тобі твоє.
26: Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27: тому треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком;
28: отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів,
29: бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має;
30: а негідного раба вкиньте в тьму безпросвітну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
Один багатий чоловік, вирушаючи в чужу країну, доручив управління своїм маєтком рабам своїм; і оскільки він знав здібності й сили кожного з них, то одному дав п’ять талантів, другому — два і третьому — один, а сам одразу ж вирушив у дорогу. Ті, хто отримав два і п’ять талантів, пустили їх в обіг і до повернення господаря свого подвоїли господарське надбання. Той же, хто отримав один талант, очевидно, образившись тим, що йому дано менше порівняно з іншими, однак, боячись суворого господаря, подбав лише зберегти даний талант і закопав його в землю. Після довгого часу повернувся господар, першому і другому рабові, які принесли подвоєне число талантів, обіцяв велику нагороду і наблизив до себе, запропонувавши розділити з ним радість його. Підходить той, хто отримав один талант, і, не знаючи, чим виправдати своє недбальство, починає звинувачувати самого господаря. Він ніби так говорить: я вірний тобі, не розтратив твого добра, але якщо я не придбав іншого таланта, то не я винен, а ти: ти хочеш жати, де не сіяв, і збирати, де не розсипав, ти — господар жорстокий. Але господар одразу викриває цього раба, визначаючи причину його убогості в лінощах і лукавстві (хитрості). Візьміть же в нього, говорить він, один талант і віддайте тому, хто має десять, оскільки той, хто має дарування і охоче застосовує його до справи, тим самим розвиває і посилює його, і йому ніби знову дається; а лінивий, який не бажає приносити користь даними йому від Бога даруваннями, доходить до того, що ці дарування згладжуються, затушовуються і ніби віднімаються. А негідного раба викиньте звідси, у темряву, нехай там мучиться і скрегоче зубами!
Цією притчею Господь зобразив зустріч Спасителя при Його другому пришесті з віруючими, бо й лінивий раб є віруючим у необхідність дати звіт своєму Господеві. Але цього віруючого, який залишився лише з цією безрезультатною, не виявленою в добродіянні вірою, очікує сумна доля.
Як же помиляються протестанти і сектанти, які навчають, що однієї віри достатньо для спасіння! Зміст притчі Господньої ясний. Людина, яка не створила за вірою своєю добрих діл, що саму віру зміцнюють, буде викинута геть із Царства Небесного.
Взято з «Євангельських розмов на кожен день року за церковними зачалами».